«По тому, як людина — від перших проблисків свідомості до останнього подиху – ставиться до своєї школи, судять про її внутрішню культуру і благородство, здатність дорожити честю і славою свого народу…Школа завжди повинна бути важливим вогнищем мудрості народу…»
В.О. Сухомлинський
Школа вічне вогнище краси. У спогадах кожної людини вона зберігається, як краса дитинства, краса думки, краса пізнання, краса благородного вчинку, краса мудрості. І якщо в когось зі школою пов’язані певні прикрощі, - відкиньте їх геть. Згадайте, як вперше ви прийшли до школи. Згадайте запах квітів на святі Першого дзвоника. Згадайте, як трепетно ви переживали перші «п’ятірки» і перші невдачі. Згадайте прощання зі школою, і нехай ви за знаннями вважалися «посереднім» учнем, але ви усвідомили свою велич як мислячої людини, відчули, як горить серце в полум’ї любові і натхнення. Тому ви, чи тридцятирічні, чи п’ятдесятирічні громадяни, згадавши своє дитинство, можете прийти до школи і побачити світ, яким ви бачили його у шкільну пору.
Школо моя, радість моя, невпізнанною зробили тебе роки … Та все ж ти така рідна, світла, дорога. Бо ти – колиска, ти – гавань, ти – рідний дім великої дружної родини.
Уже через декілька років про тебе, школо, знали всі. Знали і тут, у рідному, чарівному, зеленому, такому славному містечку, і далеко за його межами. Твої випускники – то кращі люди нашої прекрасної України. Багато випускників стали науковцями, керівниками установ, спортсменами. Але найбільше тішить усіх нас те, що випускники, від професора до робітника, з теплотою відгукуються про школу, з гідністю називають себе учнями санаторної школи. Отже, шкільні роки в думках залишились як джерело порядності і вихованості.
Пройшли роки, десятиліття… А ти, школо, така ж рідна і близька.
У тихому, затишному куточку, піднеслася ти над землею, уквітчана ще зовсім юними, тендітними берізками і тополями. І потекли дзвінким, веселим потоком до тебе вони, твої перші учні, бо кликав їх малиновий дзвін…
Рада Міністрів УРСР від 02.09.1959 року прийняла постанову №1353 «Про затвердження титульного списку шкіл-інтернатів, які організовуються 1959-1960н.р. в УРСР». Школи-інтернати називали школами майбутнього, в яких навчатимуться, виховуватимуться і здобуватимуть професію діти – сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Черкаси не стали винятком. У 1961 році було здано в експлуатацію школу-інтернат. 15 серпня 1961 року педагоги міста отримали роботу в Черкаській школі-інтернаті. І хоча будівництво не було завершене,навчання розпочалося 21 жовтня 1961 року.
Школа займала декілька гектарів землі – від консервного заводу до ЗОШ №25, від вул.Пацаєва до теперішнього вищого професійного училища. На території був старий фруктовий сад, окремі, не з'єднані між собою будівлі: триповерхова школа, два чотириповерхові спальні корпуси, одноповерховий харчоблок, туалетний будиночок та одноповерхове господарче приміщення з пральнею, коморою, швейною майстернею та котельнею. Також була своя водна свердловина.
Оскільки школа здавалася поспіхом і була недобудована, педагоги разом з дітьми допомагали будівельникам у прибиранні будівельного сміття, вимощуванні хоч якихось доріжок, облаштуванні спалень і класів.
Першими директорами інтернату були Галета Ілля Григорович (1961-1962), потім Колодочка Леонід Олександрович (1962-1963). Згодом – Радченко Іван Єлисейович (1963-1970) та Сільченко Микола Іванович (1971-1974) доклали багато зусиль, щоб температурний режим в шкільних приміщеннях і спальнях був стабільним.
У рік введення в експлуатацію школа отримала назву Черкаська середня загальноосвітня трудова,політехнічна школа-інтернат з виробничим навчанням імені Юрія Гагаріна. До школи прийшли діти-сироти,напівсироти, діти з багатодітних та малозабезпечених сімей.
У перший рік вона прийняла 650 дітей у 18 класах по 30-35 учнів. Всі учні отримували парадну форму, як у гімназистів. Одяг і взуття видавалося один раз на рік, і часто псувалось, тоді вчителі і вихователі ділилися з учнями одягом своїх дітей та рідних. Обідали вихованці у три зміни, переходів між корпусами не було, тому при вході до приміщення школи ставили миски з водою, щоб учні мили взуття.
Навчання було професійно-політехнічне. Деревообробний та консервний комбінати взяли шефство над школою і допомагали учням з вибором професії та майбутнім працевлаштуванням. Дівчат навчали малярству та швейній справі. Влітку вихованці працювали в радгоспі та на консервному комбінаті, збирали і здавали в аптеку лікарські трави. Також у школі-інтернаті вирощували квіти сальвії цілими плантаціями, збирали з них насіння, здавали в Зелене господарство, а на виручені кошти для них організовували екскурсії до Москви, Бресту, Рахова.
З 1980 по 1995 рік продовжував втілювати ідею лікування та навчання учнів директор Цюрупа Михайло Іонович. Під його керівництвом було завершено будівництво басейну і переходів між корпусами.
У будівництві корпусів та переходів брали участь учні школи, їхніми руками був закладений шкільний сад.
У 1982 році на території школи було відкрито пам’ятний знак 212-стрілкової девізії, яка захищала наше місто від фашистських загарбників. А на місці, де стоїть наша школа, відбулися найзапекліші бої. В пам’ять про воїнів-захисників під час кожного урочистого заходу відбувається покладання квітів до стели. З 1982 року в школі ведеться журнал обліку ветеранів цієї дивізії та листування з ними.
З 1995 по червень 2011років школою керував Патлаєнко Василь Романович, який зробив вагомий внесок у покращення матеріально-технічної бази школи. На час його керівництва припав важкий період: розпад Радянського Союзу, становлення України і нової школи. Згуртованому директором колективу вдалося зберегти цілісність школи і довести її необхідність для держави.
У 2011 році школа відзначила своє 50-річчя, було закладено «капсулу часу» з побажаннями майбутнім поколінням. З 2011 року керівництво школою взяла в свої руки Шарапа Людмила Володимирівна. За короткий час школа суттєво змінилася, оновлено шкільні кабінети, зроблено капітальні ремонти спортзалу та басейну.
Черкаська загальноосвітня санаторна школа – інтернат І-ІІ ступенів Черкаської обласної ради - це одна із найбільших шкіл-інтернатів Черкаської області. В школі на сьогоднішній день навчається 532 учні. Значна частина успіху в збереженні та зміцненні здоров’я школярів залежить від організації здоров'язберігаючого навчального та виховного процесів в закладі. Враховуючи досвід роботи в цьому напрямку, педагогічний колектив школи розробив концепцію розвитку Школи сприяння здоров’ю під назвою «Школа гармонії, добра і здоров’я».
