Дитячі маніпуляції - вплив дітей на батьків з використанням маніпуляцій - цілеспрямованих психологічних впливів, що викликають у батьків потрібні дитині реакції в обхід і проти їх свідомого контролю.
Найбільш часті форми дитячої маніпуляції:
- істерики, капризи;
- слабкість, уявна хвороба;
- прийом «якщо..., то...»;
- брехня, вигадані розповіді, доноси;
- лестощі;
- використання сімейних розбіжностей.
Більшість вчених зазначають той факт, що діти враховують наслідки істерик і примх і виявляють їх найчастіше по відношенню до тих дорослим, з боку яких ці прояви залишаються безкарними, а для дитини - ефективними. Таким чином, наприклад, якщо дитина кожного разу, перебуваючи в магазині, починає демонстративно голосно плакати після відмови купити іграшку, і миттєво припиняє істерику після її покупки, то батьки мають справу з психологічною маніпуляцією
Ще один дієвий засіб маніпуляції на дорослих - демонстрація слабкості. Для більшості батьків життя і здоров'я дитини представляють першорядну важливість, а значить, переживання з цього приводу можуть стати приводом для маніпуляції. Таким чином, раптова слабкість, втома, хворий животик або голова та ін. стають підставою для відмови від прибирання іграшок, дотримання режиму дня, відмови від виконання вказівок дорослого і ін. Тим не менш, слід вміти розпізнавати справжні прояви хвороби і уявні: психологічною маніпуляцією буде вважатися той факт, коли всі «ознаки» хвороби зникають при виконанні вимог дитини.
Прийом «якщо..., то...» є одним з найбільш частих проявів психологічної маніпуляції у дитини. При цьому існує два варіанти такої маніпуляції: шантаж, загроза («якщо ти мені не включиш мультфільм, я не буду спати» тощо) і обіцянка («якщо ти мені купиш іграшку, я приберу в своїй кімнаті»). Відмінністю описуваної маніпулятивної поведінки від домовленості є той факт, що дана «обіцянка» нещира, тобто не буде виконана.
Дитяча брехня, так само є досить поширеним засобом маніпулятивної поведінки. У цих випадках дитина маніпулює дорослими, вдаючись до брехні, щоб отримати заохочення або уникнути покарання: «це не я, це він впустив вазу». Слід розрізняти дитячу брехню і прояви фантазії: маніпулятивна брехня завжди має користь.
Використання лестощів так само можна віднести до розряду психологічної маніпуляції. «Любов, яка загострилася раптово» може допомогти дитині-маніпулятору досягти потрібних цілей.
Сімейні розбіжності так само стають важелем впливу на батьків. Наприклад, при сварці або розлученні батьків дитина може використовувати фрази, на кшталт «а от тато/мама мені купив(ла) б іграшку, значить він(а) мене більше любить».
Серед причин дитячих маніпуляцій найчастіше виділяють два основних: прагнення дитини одержати особисту вигоду і обмеження дитячих потреб (брак любові, турботи, уваги або, навпаки, обмеження самостійності).
Знання причин дитячої маніпуляції важливо для запобігання неконструктивний поведінки дорослих. Головною помилкою дорослих стає прояв надмірної м'якості, потурання. Коли дорослі готові йти на поступки і потурати кожному слову дитини, вони показують їй, що з чужими інтересами можна не рахуватися. У таких ситуаціях маніпуляції втрачають свою невинність, і дорослі стають маріонетками в руках дитини.
Завданням дорослих в конкретній ситуації психологічної маніпуляції є:
- Оцінка ситуації. Необхідно розібратися в ситуації: слід зрозуміти, які цілі переслідує дитина: серйозні чи це просто примха; визначити наскільки важливо вчинити так чи інакше в цій ситуації, можна поступитися або не можна, «поставити себе на місце дитини».
- Займати впевнену позицію, зберігати спокій. Чітко дотримуватися прийнятої позиції, спокійно пояснити і аргументувати дитині свою відповідь.
- Шукати конструктивне рішення в даній ситуації, компроміс.
- Ігнорувати. Але не просто не звертати уваги, а в подальшому пояснити, чому так робити не можна.
- Відволікти дитину, не акцентувати увагу на маніпуляції дитини. Переключити увагу дитини на щось цікаве йому, змінити тему.
- Допомогти дитині заспокоїться, а потім розпитати.
- Розуміюче поставтеся до почуттів дитини, поспівчувайте, якщо вона не отримує бажаного. Навчіть справлятися зі злістю, образою або сумом, але не забороняйте проявляти будь-які емоції.
- Обговорювати з дитиною ситуацію. Запропонувати разом вирішити це питання, спробувати вирішити проблему шляхом переговорів.
- Вислухати і зрозуміти дитину.
- Казати дитині про власні почуття: що таке поведінка вам не подобається, вона вас хвилює, турбує та інше.
- Розкрити маніпуляцію. Давати зрозуміти, що ви здогадуєтеся про те, що дитина хитрує.
- Застосовуйте практику усвідомленого вислуховування дитячих проблем та переживань. Діти потребують нашої справжньої присутності — фізичної, ментальної й духовної. Щоразу, коли дитина розказує вам щось, вона хоче налагодити зв’язок. Щоразу, коли вона хоче налагодити зв’язок, подумайте про усвідомлення: нагадуйте собі, що ви маєте взяти паузу й уважно слухати.
- Здорові кордони. Будуйте здорові кордони між вами та дитиною для наочного розуміння особистого простору та поваги до особистого життя і власне особистості з боку дитини у теперішньому та майбутніх стосунках дітей із батьками та соціумом. Коли діти порушують ці кордони, ми повинні м’яко, проте наполегливо відновити їх, щоб урешті не опинитися сам на сам із людьми, яким байдужі до потреб інших.
- Діти — віддзеркалення батьків. Тому, якщо ви хочете мати сина чи доньку, які не порушують родинних правил — дотримуйтеся їхсамі. Бажаєте запобігти істерикам у вашої малечі — самі не нервуйте, самовиховуйтеся. Мрієте, щоб дитина вас чула й реагувала на прохання — будьте для неї прикладом у цьому.
- Залишайте розбіжності за закритими дверима. Розбіжності будь-якого роду між батьками мають залишатися за закритими дверима. Дотримання цього принципу є головною запорукою стійкого і міцного партнерського союзу.
